9 цікавих фактів про площу Ринок у Дрогобичі

 

Ринкова площа Дрогобича – це серце міста, яке б'ється не одну сотню років, місце, де творилася та твориться історія, місце, де зустрічаються люди та їх серця. Що ж ми, зрештою, знаємо про нашу головну площу? Отож, для вас ми підготували малу збірку цікавих фактів. І символічно, що їх 9, адже Дрогобич це таке собі місто дев’яток: дев’ять основних частин міста, дев’ять соляних топок на дрогобицькому гербі та ратуша, яку урочисто відкрили 29.09.1929 року. І не тільки це!

#1. Ратуша-красуня

Відомо, що на зламі XV-XVI ст. поблизу давнього замчища з’явився новий центр міста з площею Ринок та ратушею.* Сама дрогобицька ратуша розташована у центрі площі зі зміщенням на захід. Без цієї споруди годі собі уявити наше місто. До речі, вона входить у перелік п'яти найкрасивіших ратуш Західної України та у двадцятку найкрасивіших адмінспоруд країни. А вежа нашої ратуші входить у список 18 найкращих оглядових майданчиків України та є однією з найвищих на Галичині. Слід нагадати, що 29 вересня 2019 року ратуші виповнилося вже 90 років з дня її відкриття. З цієї нагоди того ж року був виданий літературно-краєзнавчий ювілейний збірник «Тріада часу» (№2). До нього увійшли твори про дрогобицьку ратушу авторів з різних куточків України – від Львова аж до Сєвєродонецька. Вони дали ратуші цікавого літературного портрета. Про що ж писали? А про те, що в ратуші на вежі живе привид, тут є незвичний вічний сивий та усезнаючий щур, на ім’я Мартин, який вміє говорити та живе в пивниці ратуші від 15 століття, а в підземеллі діє таємничий ресторан «Грифон», в якому збирається «еліта», а в меню цього ресторану замість страв люди, яких можна замовити, щоб їх вбили. Та багато чого іншого.

#2. Понеділок

Традиційно, в понеділок з давніх часів на площі відбувався щотижневий ярмарок, який відвідували як люди з околиць Дрогобича, так і з інших міст та сіл Галичини. Були навіть вказані місця для торгівлі певними видами товарів перед окремими кам’яницями. Наприклад, згадується розпорядження Дрогобицького магістрату від 1735 р., де вказується**, що пекарі мають стояти коло будинку Сегіня, а за ними мають розташовуватися перекупки з сиром, маслом, крупам; боднарі виставляють свої товари перед будинком Дутейнича, тощо. Про торгівлю на Ринку у Дрогобичі радимо прочитати вам твір Іван Франка «Ґава». Ось, подаємо невеличку цитату звідти: «Настав понеділок, торговий день в Дрогобичи. Гава набрав сірників, кинувся на ринок та по торговицях, де стояли хлопські вози і почав з усеї сили викрикувати: - Сьиріки свіже, сьиріки!».

#3. Місце, де карали та страчували людей

Ринок, як головне публічне місце зібрань, був простором для здійснення актів правосуддя. На схід від ратуші, як розповідає краєзнавець Петро Сов’як, був каральний стовп (його також ще називали «стовп ганьби» або «пранґер»), до нього були прикріплені кайдани, також південно-східній частині площі був поміст (підвищення) для страт, де кат карав засуджених на смерть. Стовп ганьби та поміст, як згадують краєзнавці, простояли аж до побудови нової ратуші у першій половині XIX ст.

#4. А які ще назви мав Ринок?

Чи мав Ринок ще інші назви? Так, мав! Площу ще називали «ратушною площею», «торговицею», а за німецької окупації це був «Гітлерпляц» (Hitlerplatz, за даними Веслава Будзинського у книзі «Miasto Schulza»), за радянських часів місце Гітлера у назві площі посів Ленін. Знову історичну назву «Ринок» було повернуто лише у травні 1990 року.

#5. «Ринок та ООН»

Цікаво згадати, що нащадок власників будинків на Ринку (пл. Ринок, 8) – Людвік Штернбах – був випускником Сорбонського університету, експертом із санскриту та юристом, який працював в ООН. Родина Штернбахів була пов’язана з нафтовим бізнесом та мали на Ринку винарню, яку згадує Іван Франко у «Рутенцях» наступне:

«Раз тільки, згадується мені, ми були таким більшим товариством у винній торгівлі Штернбаха. Син властителя тої торгівлі, також ученик Дрогобицької гімназії, що йшов роком нижче мене, мав незвичайний талант до класичної філології і живе тепер у Кракові як професор університету і член польської Академії наук».

#6. Перша аптека міста

На розі пл. Ринок та вул. Осмомисла була відкрита відома нам перша аптека міста, яка мала сезонну філію у Трускавці. До речі, орендатор аптеки аптекар Адам Кшижановський двічі був одружений на доньках дрогобицького бургомістра Ксенофонта Охримовича (який, до речі, у місцевій гімназії був вчителем Івана Франка). Коли померла його перша дружина, його другою дружиною стала її сестра. А в іншій частині площі (Ринок, 15) діяла ІІ-га аптека, яка проіснувала майже 140 років. До речі, вони між собою у XIX ст. навіть мали «аптечні війни».

#7. Червоне страховисько площі Ринок

На площі Ринок мешкав перший власник легкового автомобіля у Дрогобичі. Це був шанований дрогобицький хірург Броніслав Козловський (1869-1935), з якого у 1904 розпочинається ера автомобілів у Дрогобичі. Однак, це перше авто дрогобичани не сприйняли «на ура». Самохідний залізний віз без коней місцевими мешканцями був прийнятий «на штики». Вони його проклинали та називали «червоне страховисько». Те перше авто описували так, що «гудить, наче хлопак на гулянні, а з-під коліс возу фонтанує смердючий газ». Також писали, що «свійська птиця розліталася з криком на всі боки від червоного страховиська, а люди стрибали у придорожні канави, тікаючи від брудних бризків» (див. «Медицина Дрогобича: Історичні нариси»). Помешкання Козловського локалізуємо за нинішньою адресою Ринок, 13 (передвоєнна адреса пл.Ринок, 15).

#8. «Дрогобицький чаклун та упир»

Однією з цікавих постатей Дрогобича є легендарний та містичний Зельман (†1757). Вважали, що він був не те чаклуном, а не те упирем, якого, за переказами втопили, в озері при церкві Юра, перед тим всадивши осикові кілки; це була людина, яка «узурпувала» владу в місті та в околиці, та із сім’єю набув нерухомість при Ринку. Його називали злочинцем, розбишакою, розбійником, хитрим лиходієм, здирником, марнотратником, той, що не платив податків, той, що робив кривду для євреїв, поляків та українців. У місті досі можна зустріти, правда рідко, у розмові корінних дрогобичан вираз «Ти, як Зельман!». У свій час він був звинувачений у переховуванні чарівниці у своєму домі. У 1885 Дмитро Вінцковський у збірнику «Прикарпатская Русь» опублікував кілька документів, що стосуються особи Зельмана і коротко описав його одіозну біографію. Також він вказує місце, де жив Зельман у Дрогобичі: це був будинок під №10 у північно-східній частині Ринку. Нині ми локалізуємо його в тому місці, де стоїть зараз будинок за адресою пл. Ринок, 8. До речі, польський історик Томаш Вісліч (Tomasz Wiślicz) нещодавно написав цілу книгу про нашого Зельмана, біографія якого обросла легендами.   

#9. «Місто, яке наближене до раю»

На площі, за адресою Ринок, 5, стоїть один з давніх будинків, який належав перед війною сім’ї Літтманів. У цій кам’яниці мешкав американський письменник Джордж Оскар Лі (Оскар Літтман, 1924-2017). Про своє рідне місто написав наступне: «Дрогобич, місто мого дитинства, залишився мені в пам'яті як місце, що близьке тільки до раю і так теж його описував моїм дітям і дітям моїх рідних». Звісно, майже для кожного із нас найтеплішою райською порою є барвисте дитинство.

 

 

*Див. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку ХХІ ст.), Дрогобич, 2009.С.27.

** Див Гошко Ю. Роль і місце Дрогобича в економічному розвитку краю в 16-18 ст. // ДКЗ. Наукове видання історичного факультету ДДПУ ім.І.Франка. – Вип.ІІІ. – Дрогобич, 1998 - С.197.

Олег Стецюк (Oleh Zeitung)