Крихти до велоісторії Дрогобича
Загалом, на позначення ровера, як більшість
звикла говорити у нас, є ще довгий перелік слів, зокрема: двоколісник,
швидконіг, колесо, самохід, біціґлі, лісапед, або зовсім кумедне – педальний
кінь, чи, як я один турист мені сказав – «сраковіз».
Датою появи ровера на вулицях Дрогобича вважають
1895 рік, хоча зустрічаємо дату 1894 рік, коли у місті, як стверджують,
об’єдналися 12 місцевих велосипедистів. У 1899 році існувала заборона ровером
роз’їжджати по костельному сквері при храмі Св. Варфоломія.
Як згадує краєзнавець Петро Сов’як, то у 1912 році
товариство «Сокіл» та «Січ» організували перші змагання на наколесниках, в яких
взяло участь 20 учасників, саме стільки в Дрогобичі було роверів в українських
руках. Перше місце тоді зайняв Никорак. Щодо наколесних змагань, то тут теж
своя цікава історія: відомо, що існував (станом на 1937 рік) кубок (чаша)
дрогобицького «Польміну», який вручали у перегонах на відстані у майже 100 км
маршрутом – Дрогобич-Стрий-Пісочна-Дрогобич. Організатором велогонок на
згаданому «Польміні» виступав «стрілецький» осередок за підтримки дирекції. У
міжвоєнні існували окружні змагання за кубок Левицького, маршрут яких пролягав
також через наші терени: Львів-Миколаїв-Стрий-Дрогобич-Самбір-Рудки-Львів.
Мешканець під псевдо «Наколесник» у газеті «Діло»
у 1936 році, про враження від літньої веломандрівки Франковим краєм (маршрутом
Дрогобич-Лішня-Унятичі-Нагуєвичі-Уріж-Підмонастирок-Підбуж-
Залокоть-Опака-Борислав-Дрогобич), писав, що: «Зробили ми 60 км. Побачили багато
наших закутів. Небавком вибираємося на другу «туру». Радимо і вам так робити:
оглядати ті ріжні дива довкола нашого міста, яких є певно багато». А про
веловідвідини Франкового села писав наступне: «Дорога з Унятич до Нагуєвич
прекрасна. Гостинець іде горою – внизу яр, за яром непроглядні ліси… У присілку
перед Нагуєвичами стоїть по лівій руці таблиця, де написано: «Тут народився
І.Франко».
Також існували багатоденні велопрогулянки від
секції наколесників спортивного товариства «Україна», які робили свої вилазки
зі Львова через Дрогобич та інші міста з метою пропаганди наколесництва. Так у
1929 році прогулянка тривала з 5 до 26 липня і маршрут обійняв понад 1.600 км.
Поблизу Дрогобича, у Трускавці, набув свого
поширення водний ровер.
У часи ІІ світової війни першими, як розповідають
очевидці (зокрема Ервін Шенкельбах, син місцевого знаного фотографа Бертольда Шенкельбаха), з німецьких окупаційних військ до Дрогобича приїхали саме солдати
на роверах, а вже далі танки. У грудні 1941 ними усі ровери підлягали
обов’язковій реєстрації, за яку доводилося платити. Опісля видавали відповідний
значок та реєстраційну карту. Незареєстровані підлягали конфіскації, а власники
йшли під кару. Варто сказати, що будь-який транспортний засіб, в тому числі й
ровер, у часи війни були на вагу золота, наприклад, дрогобицька спортивна
крамниця «Космос», що існувала на початку нинішньої вулиці Л.Українки, була
спустошена в один момент, адже ряд мешканців від окупації намагалися поїхати
якомога подалі, або мати змогу виїхати на будь-чому.
У 1997[1] у Дрогобичі відбувся чемпіонат України з
велосипедного спорту на шосе.
Нова велоісторія Дрогобича розпочалася 16 вересня
2016 року, коли у Центрі комунікації громади (на вул. Франка, 34) відбулася
презентація новоствореної громадської організації «Вело Дрогобич», творці якої
об’єдналися навколо того, щоб створити нове велосипедне майбутнє міста, адже ця
ланка, як не крути, є індикатором сучасного європейського урбаністичного
організму. Офіційно організація була створена – 17 серпня 2016, а вже встигла
себе зарекомендувати, як активного учасника міських заходів. Завдяки їм на
площі Шевченка з’явився перший «Велопростір».
Своїм символічним місцем у Дрогобичі є кований ровер «пенні-фартинг» Джеймса Старлі (робота дрогобицького коваля Остапа Поповича), який був встановлений 2014 року біля «Локалю на Панській» на вул. Шевченка, 15.
Дрогобич має також своїх поважних, цікавих роверистів, які стали частинами
пам’яті вулиць – лікаря Михайла Белея (тепер покійний) та Петра Сов’яка. А пишається Дрогобич
своїм знаменитим велогонником – Ярославом Поповичем. Але це вже інша історія.
Олег Стецюк
2/3/2023
[1]Див. Дрогобич давній і сучасний. 2002. С.85.
P.S.Матеріал попередньо друкувався у 2019 році на сайті Zmistovno.com.ua
Немає коментарів: