Дрогобицькі гральні сувенірні карти (пояснення символіки карт)
Зміст
- Дрогобицькі гральні карти…
- Пояснення символіки деяких карт від автора…
- Коротко про "Дрогобицьке Потойбіччя"…
Дрогобицькі гральні карти.
Дрогобицькі гральні сувенірні карти «Дрогобич. Його історії та Потойбіччя» (Souvenir playing cards. Drohobych. Its stories and the Otherworld) створенні впродовж 2022-2023 року. Мають у собі чимало символіки, яка стосується безпосередньо історії Дрогобича та літературного циклу «Дрогобицьке Потойбіччя».
У
«дрогобицькій» колоді 59 карт і + 1 «біла» (порожня) карта, яка є запасною на
випадок, якщо Ви згубите якусь із карт, то ця запасна буде виконувати її роль.
Необхідно буде лише вписати у порожніх полях масть та відповідне значення. Друга особливість карт, це те, що колода має «13», які йдуть
між «10» та «Вальтами». Третя особливість це те, що в колоді аж п'ять дев'яток.
П'ята дев'ятка, це «Карта-Перевертень». Ви її можете використовувати під час
гри, або забрати із колоди для звичності. Як нею грати? Вона одночасно
відноситься до двох мастей і б'є, коли вам треба, як дев'ятка черви, або як
дев'ятка хрести. Але якщо прийдеться бити саму дев'ятку черви, або дев'ятку
хрести, то вона має силу їх побити й буде для них, наче "10".
Пояснення символіки
деяких карт від автора.
«2»
Двійка з
вазами на колоні присвячені чотирьом сторонам площі Ринок. Мечі по боках
символізують крайні будинки сторін площі.
2 Піки: північна сторона (бік до міста
Самбора);
2 Хрести: східна сторона (бік до Хоральної
синагоги);
2 Бубни: південна сторона (бік до передмістя
Війтівська Гора);
2 Черви: західна сторона (бік до
солеварні, яка є серцем Дрогобича).
«3»
Присвячена деяким
дрогобицьким деревам (зазначені на картах).
«4»
Четвірки
присвячені чотирьом з 9 частин Дрогобича.
4 Черви: тут символічно зображено два
передмістя. Серце з топками солі, це Зварицьке передмістя (Зваричі), де розташовано
серце Дрогобича – солеварню, навколо якої, вочевидь, і виникло первісно місто.
За серцем є зображено дві лінії, що утворюють хрест. З двох боків солеварні є
дві давні церкви (Св.Юра та Чесного Хреста), які утворюють одну лінію; а
міграція соляних розсолів перетинає її, таким чином утворюючи символічно другу
лінію, які перетинається на солеварні (з розповіді
Оксани Бунди). Місяць символізує Завіжне передмістя Дрогобича, яке
розкинулося, мов серп, і творить південно-західну частину міста та огинає
Зварицьке передмістя.
4 Піки: присвячена Задвірному передмістю
Дрогобичу, де жили передміщани, яких тут ще називали цибульники. Тому на карті
зображена цибуля, з якої проростають паростки – дубове листя, що символізує
найбільшу, східну частину Задвірного передмістя – Задубиче. У цибулі знизу
нафтова крапля, що символізує нафтопереробний завод (рафінерію) «Польмін», що
був одним з найбільших нафтових компаній Європи. За цибулею залізничне полотно,
адже розвиток передмістя, та міста загалом, також завдячує залізниці, яку збудували
вже у 1872 році. Верхня чорна нитка
справа символізує річку Чорний потік, яка була північним кордоном передмістя.
Нижня нитка із дубовим листком символізує південну річкову артерію передмістя –
Задубичний потік.
4 Бубни: присвячена єврейському кварталу Лан. Робота
на карті називається «Вирване коріння».
Лан (На Лані, «Єврейське
місто») – єврейський квартал у Дрогобичі,
який виник у першій половині XVII ст. Тоді згадується, що було виділено
для проживання євреям дрогобицьким старостою Яном Даниловичем один лан поля
(бл. 18 га). Понищений квартал у часи ІІ світової війни під час німецької
окупації та у повоєнні роки радянською владою. Серцем кварталу є Хоральна
синагога (зображена знизу на карті), найбільша синагога Галичини та одна з
найбільших у Європі.
4 Хрести: символічне зображення дрогобицького
передмістя Війтівська Гора, де була, наскільки нам відомо, найстаріша цегельня
Дрогобича. І карта присвячена панові Григорію Сивохіпу, який досліджує історію дрогобицької цегли та
цегелень. Символіка "цегельної" карти: "Сердечна" цегляна
стіна – символізує найстарішу міську цегельню. З темних цеглинок символічно
викладено герб міста. Над стіною решітки із цифрами "4" та
"0", що символізує нашу тюрму "сороківку" (щоб її
збудувати, то поруч, зліва, була побудована цегельня). Знизу "риба",
що символізує річку Тисменицю, також це риба взята із гербу Вадвич, до якого
відносився спадковий війт Дрогобича Ян Менжик (1370-1437). Від чого (або від
наданих йому ланів), скоріше всього, і маємо пізніш історичну назву Війтівська
Гора.
«5»
"5"
присвячена старим плиткам з деяких Дрогобицьких будинків (під’їздів). Частину з них відмалював,
деякі подав як фото (як-от плитку з вілли Яроша). Загалом серія 5 присвячена
пані Тетяні Казанцевій, яка досліджує та закохує кожного в архітектуру Львова.
«6»
"Народження дрогобицької соляної топки"
Присвячені пані Оксані Бунді, яка є частиною соляної традиції
Дрогобича. Нині вона випікає топки з
виварної солі, як це було і колись, але як сувеніри. До речі, 9 топок солі є на
гербі Дрогобича, де не одне століття працює найстаріше діюче підприємство
України – дрогобицька солеварня, яка працює у місті щонайменше з XIV ст. Там також працює пані Оксана вже понад 40 років та закохує
кожного туриста в соляне минуло міста. Вона завжди усім повторює, що Піфагор
говорив, що сіль має дуже шляхетних батьків – сонце і море. Меч у плечі – це
символ того, що виварювання солі, це важка ручна праця.
«7»
«7»
присвячена чотирьом птахам, котрі стояли на кутах у підніжжі вежі Дрогобицької
ратуші. Їх знесли в часи СРСР десь в 1950-х роках. Але пам'ять про них не
знесеш. Досить часто їх ще називають окрім орлів - "грифонами" або
"охоронцями часу".
На тлі
силуету вежі ратуші зображено чотирьох так званих "охоронців часу".
До речі, вони стояли по сторонам світу. Коли ми до 90-ї річниці Дрогобицької
ратуші готували святковий випуск видання "Тріади часу" (№2) в 2019
році, то тоді до того організували із Галиною Жубіль-Книш Всеукраїнський
літературний конкурс до теми нашої ратуші, то велика кількість художніх текстів
була присвячена саме нашим «орлам-грифонам»/"охоронцям часу" з вежі
Дрогобицької ратуші. Тобто, є цілий літературний цикл лише нашим ратушним
птахам. Правда, не усі тексти увійшли до збірки. Навіть в мене є тексти про
наших орлів, але в циклі "Дрогобицьке Потойбіччя", то я їх, цих
шумокрилів, називаю за іменами богів вітрів по сторонах світу: Борей, Нот,
Зефір та Евр. Тому я собі, простіть мені, вирішив на картах подати саме такі їм
"літературні імена".
7 Черва: Птах Борей із мечем, адже в ратуші
зберігався меч ката, меч справедливості (згідно переказу їх було 9 і кожен
відтинав по 9 голів, і якщо хтось хоч має один меч, то він давав надздібності
(цитую переказ за словами краєзнавця Петра Сов'яка).
7 Піки: Птах Нот із алебардою (символ
войовничої влади).
7 бубни: Птах Зефір із перснем в дзьобику
(символ того, що звідси, з вежі, видно усе навколо).
7 Хрести: Евр із ключем (правда, тут
зображено ключ від церкви Юра; загалом тут ключ, це символ ратушних таємниць та
скарбниці; до того ж за переказами ключі від храму Св.Юра колись були відібрані
у відомого місцевого чаклуна-лиходія Зельмана, до того ж він колись у старішій
вежі під годинником відбував певний час своє покарання (годинник на вежі ратуші
у нас ще кликали давніше "тюремний годинник").
На крилах птахів можна угледіти обличчя деяких мешканців Дрогобича. І само собою на кожній карті стилізований герб Дрогобича в циферблаті нашого ратушного годинника, який виходить на 4 сторони. На кожній карті напроти флюгеру окремо напис "Дрогобич" на українській, польській, на мові ідиш та англійській. Коли була урочисто відкрита та освячена нова міська ратуша у 1929 році, то того ж року вийшла книжечка дрогобицького краєзнавця Мсціслава Мсцівуєвського (див. "Królewskie Wolne Miasto Drohobycz", 1929, С.5-6.), то там жодної згадки про грифонів. А згаданий краєзнавець подає наступне:
"Нижче годинника, одразу понад самою будівлею, розсілися на чотирьох наріжниках вежі готові до лету королівські птахи, орли, що звертають пильну увагу на маловидний в тумані доблесний Львів та на прикордонні карпатські вершини, що звернуті також до престарих галицьких міст й дивляться на усю Самбірщизну."
У 1551 було збудовано ратушну вежу за проектом Яна Ґрендоша
з Перемишля. Колись для годинника ратуші у XVI ст. у Львові було відлито дзвін
(зберігався колись у підвалі нинішньої ратуші до WW2). У XVII ст. вже саме на
ратушній вежі згадується годинник (дзиґар), а сам годинник на ратуші був з 1540року.
До речі, в історії міста наразі нам відомо про існування чотирьох ратуш на
Ринку. Однак, будинків магістратів загалом було 5. І одна "тимчасова
ратуша" за межами Ринку існувала у свій час на давній вулиці Панській
(локалізується на місці за нинішньою адресою вул. Шевченка, 22).
«8»
8 Черви: присвячена аптекареві зі
шляхетського роду гербу Прус Людвіку Добжинецькому, символом його аптеки було
Всевидяче Око. Також він був власником будинку на Ринку поруч. Його аптека
існувала у Дрогобичі майже 140 років (тепер в її приміщенні діє КС
"Бойківщина" на пл.Ринок,15). Але в історію його аптека увійшла під
альтернативною назвою "аптека Тоб'яшека". До речі, перші дві аптеки
міста на площі мали між собою конфлікт і навіть одну "аптечну війну".
8 Бубни: присвячена аптекареві Владиславу
Клечковському, який був перший відомим нам власником першої аптеки в Дрогобичі.
(З його сезонної аптеки починається й історія аптекарства у Трускавці). Аптека
за "бабці Австрії" мала назву "Під чорним орлом" (тому
зобразив на карті чорного орла), у міжвоєнний час аптека пізніше називалася
"Під Білим Орлом" і була перенесена, через спалення російськими
військами будинку у часи Першої світової війни.
8 Піки: присвячена аптеці Артура Сімона. Це
була остання стара передвоєнна аптека Дрогобича, яка діяла на вул.Шевченка, 15.
Пам'ятаю досі її вітрину, де були ваги та книги. Тому додав на карту ваги.
Стара назва аптеки була "під Соколом" і спочатку вона розташовувалася
в будинку навпроти спортивного товариства Сокіл (тепер тутт Центр
Душпастирства), де її історія починається у 1913 році. Тому додав на карту
Сокола з гантелею.
8 Хрести: присвячена колись знаному
дрогобицькому лікареві-хірургу Броніславу Козловському (1869-1935). В Дрогобичі
існує вулиця названа його іменем. Ця вулиця була ще за його життя за його
заслуги на ниві медицини та перед містом. Він був гербу Леліви, тому над мечем
зобразив елементи гербу, а меч переходить в скальпель. Також зауважте пташку
зліва, вона має символічність. У дитинстві Козловський знайшов поранену пташку
і їй змайстрував щось подібне на протез. І це було невеличке коліщатко на шляху
до становлення його як лікаря. Казали колись, що нам заздрить навіть Львів, що
ми маємо такого здібного лікаря. До речі, він був першим власником автомобіля у
Дрогобичі (перше авто дрогобичани не злюбили і прозвали, як писали,
"червоне страховисько") і мешкав у будинку на нинішній пл.Ринок, 13.
Також він був довголітнім директором міського шпиталяю (тепер тут
онкодиспансер).
«10»
"10"
присвячена чотирьом в'їздним міським брамам Дрогобича, котрі були частиною
міських фортифікацій, що були знесені в австрійський період. Правда, як ті
брами виглядали – як таких достовірних зображень наразі нема. Є лише теоретичне
зображення тих брам на малюнку дрогобицького художника Фелікса Ляховича, які
були взяти за основу для створення символічних зображень веж. У правому кутику
карти зображено ланцюг фортифікацій із розташуванням брам.
Згадки про
міські дрогобицькі брами ми вже зустрічаємо у XVI столітті (зокрема, в Інвентарі
дрогобицького староства 1568, де згадані три брами: "Краківська
брама", "вулиця від Брами Двірської", "Стрийська
Брама" (припускаю, що, вочевидь, "Двірська" і "Стрийська
Брама", це дві назви однієї брами). Орієнтовно, як міські брами, ймовірно,
могли виглядати, то ми можемо за уявну основу собі взяти дзвіниці наших
дрогобицьких дерев'яних церков – Юра, Воздвиження Чесного Хреста чи
Параскеви-П’ятниці. Колись місто Дрогобич було оточене широким земляним валом.
Дослідник Ярослав Ісаєвич писав: "По зовнішній і внутрішній сторонах валу
йшов паркан – дерев’яний частокіл, вкритий ґонтовим дашком. Віддаль між обома
рядами паркана становила в Дрогобичі 30–37 м. м. При в’їзді в місто були встановлені
брами, а для оборони міста – кам’яні й дерев’яні вежі." (із статті
«Дрогобич у XVII-XVIII ст.: з джерел про побут і культуру міського населення»). У XVII ст. брам вказують чотири.
10 чірви: присвячена "Жупній брамі"
Дрогобича (давніша назва "Краківська брама" і вулиця Жупна, як хтось
не знав, давніше була вулицею Краківською). Брама вела з міста до соляних жуп.
Тому у брамі зображена топка солі.
"Жупна брама" – північно-західна в’їздна брама Дрогобича. Була
дерев'яною, але є припущення, що могла бути і мурованою. Спершу, вона називалася Краківською
брамою, пізніше – Жупною
брамою. Історик Леонід Тимошенко подає (див. https://zmistovno.com.ua/?p=5487 )
цікаві фрагменти про історію Дрогобича з рукопису, опублікованого у місцевому
періодичному виданні перед Першою світовою війною. «…далі вал, де свині ятки
поперек пляцу, зараз відкритого – вулиця Конарського аж по дім Залеля
Гершдорфера. Тут, де схрещуються чотири вулиці, була друга брама, яка
називалася Жупною, як вказує люстрація 1663 року, «брама, якою їздять на вежі
жупи». До речі, цей згаданий дім Гершдорфера локалізується за нинішньою адресою
вулиця Жупна, 5 (навпроти вілли пекаря Яна Невядомського), де схрещуються
кілька вулиць. Хоча у книзі передвоєнного дослідника міста Мціслава
Мсцівуєвського «Z dziejów Drohobycza» (1935) є план оборонних споруд Дрогобича,
де в цьому місці браму автор книги не позначає взагалі, а помилково подає її на
стику кутів Ринку навпроти костельної вежі-дзвіниці.
10 піки: присвячена "Львівській
брамі", що була на вулиці Ковальській. Правда її ще називали
"Ковальська брама". Через неї їхали до єврейського кварталу. Тому в
брамі зобразив Лева з молотком, а над ним зірку Давида.
«Львівська брама» – північно-східна в’їздна брама, яка
була частиною дрогобицької фортифікації. Була однією з 4-х брам, яка вела до
міста (середмістя). Була знесена у пер. пол. XIX ст.(?). Стояла брама на вул.
Ковальській (також називалася і як вул. Львівська[1]). Конкретніше на відрізку
вулиці в районі біля будинку за адресою вул. Ковальська, 9 вдалося локалізувати
це завдяки статті[2] історика Л.Тимошенка, який подає опис-мандрівку, автором
якої вказує Ю.Промінського: «Звідти вал повертав у бік півдня, поміж будинками
Ляутербаха і Лукса стояла третя «львівська» брама «що нею їздять до жидівської
вулиці[3]». У люстрації за 1663/64 рік було подібно[4] подано, що четверта
брама, якою до «жидівської вулиці їздять» (ймовірно, ще інша в неї назва була
"Жидівська брама"). Також у люстрації вказується, що «baszta od brąmy
Lwowskiej porządnie zbudowana». Відомо, що згаданий будинок Лявтербаха (який
мав ще будинок на початку вулиці – на розі Ковальської та пл.Ринок) стояв, за
нашими даними[5], якраз на місці перед будинком під №9. Зустрічається ще інша
назва[6] – «Ковальська брама».
[1]
Ісаєвич Я. Дрогобич у XVII-XVIII ст.: з джерел про побут і культуру міського
населення. // ДКЗ. Вип.VІІІ. Дрогобич, 2004. С.199. [2] Див. Тимошенко Л.
Перший дрогобицький літописець Йосиф Промінський (1800-1873).//[Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://zmistovno.com.ua/?p=5487 (сайт вже не діє)
[3] «Жидівська вулиця» – це нинішня вулиця П.Орлика, яка колись була головною
артерією єврейського кварталу Лан. [4] Див. Głównejsze miasta w
Galicyi//Dodatek tygodniowy do «Gazety Lwowskiej». – 1868. – 27 czerwca. – №
26. – S. 130-131. [5] Це завдяки списку власників за 1853 рік. [6] Див. Керик
М. Митці у соціальній структурі міста Дрогобича у XVIII ст.: порівняльний
аналіз за майновим станом // ДКЗ. Вип.VIII. Дрогобич, 2004. С.225.
10 бубни: зобразив "Замкову браму"
(бо вела до Замку (Двору) старости), що колись існувала на вул. Мазепи. Тому в
ній символічно зображено замок.
"На
стрийському гостинці в місці між речовим будинком і будинком Шубмахера,
четверта замкова брама." - Ю.Промінський (Див. Перший дрогобицький
літописець Йосиф Промінський (1800-1873) // Л.Тимошенко https://zmistovno.com.ua/?p=5487).
Тут,
вочевидь, йдеться саме про будинок Рудольфа Шумахера, який стояв на місці
книгарні «Каменяр» (вул. Мазепи, 14).
10 хрести: зобразив "Угорську браму"
(звідси шлях йшов вбік Угорщини і давня назва вулиці Трускавецької
"Угорська"), що колись існувала троха нижче Св.Трійці. У вході брами
зобразив один із символів Угорщини – птаха турула.
"Угорська брама" – південно-західна в’їздна
брама Дрогобича. У статті «Перший дрогобицький літописець Йосиф Промінський
(1800-1873)» (https://zmistovno.com.ua/?p=5487) історик Л.Тимошенко подає опис,
який, як вважається, написав саме Ю.Промінський:
«Почнемо наш
прохід звідти, де вулиця Підвалля перехрещується з Трускавецьким гостинцем.
Навпроти міста знаходилася ціла брама, яка займала простір між кам’яницею др.
Таубенфельда і садом отців Василіан. Та брама мурована з цегли, на дубових підвалинах,
окутих залізом, забезпечена на фасаді стрільницями, називалася «Угорська
брама». Вона захищала підступи до костьола і монастиря, тоді кармелітського,
тому місто дозволило в 1701 р. усунення тієї перешкоди на прохання кармелітів і
її знести і власним коштом виставити іншу дерев’яну; для компенсації вартості
знесеної брами, кармеліти заплатили 300 зл. р. до міської скрині."
«13»
13 Бубни: символізує один із входів до Дрогобицького Потойбіччя, який розташований у стіні на вул.Шевській, в яку треба постукати 13 разів. Цей вхід охороняють коти, яким як плату (за перетин кордону) треба дати 13 мишей або...
13 Піки: Мракабра – один із богів Дрогобицького
Потойбіччя, бог маніпуляцій та обману.
13 Хрести: Лисокрил – один із богів Дрогобицького
Потойбіччя, має лисячу голову та крила, бог порядку та покарань, страж
потойбічного неба. Має право судити богів та людей, але за винятком тих, хто
має перо самого Бога Матара, та котарів, над якими є лише один бог – король
Дзудзоку.
13 Черви: 1387 рік, перша писемна (документальна)
згадка про Дрогобич.
«J» (Валет)
Присвячено
деяким соляним містам України: Дрогобичу, Стебнику, Бахмуту та Калушу.
Валет Черви: Дрогобич-воїн з косою-алебардою. Зі
щита падає крапля нафти, адже Дрогобич, це місто солі та нафти
(нафтопереробки). Знизу під ногами під сходами хвилі – це потоки підземних
соляних розсолів, котрі дали місту початок і з них виварюють найкращу сіль
України на найстарішому підприємстві нашої країни – Дрогобицькій солеварні.
Знизу напис: "З глибин віків".
Валет Хрести: присвячена Незламному та Стійкому
місту-фортеці Бахмуту. Робота на карті під назвою "Бахмут косить
ворогів". На голові у Воїна чомусь зобразив "калуську панаму",
яка в мене асоціюється з перемогою. В руках у Бахмута "гарпунна коса"
(кош), це один із видів зброї генералів в "Дрогобицькому Потойбіччі",
щоб полювати на почвар у Безодні Темряви. Однією ногою Бахмут впирається об
годинник (символ того, що боротьба триває і в росіян мало часу; якщо ще
придивитися, то там непомітно виринають контури букви "Z" (як символ
рашизму), яку ми символічно топчимо, бо ворог має бути під ногами); інша нога
зі шпилем, як символ внутрішнього стержня Незламності та Стійкості, що притаманна
усьому Українському Народові та його Захисника та Захисницям.
Валет Піки: присвячена місту Стебнику, який має
багату соляну історію. Стебник зображений у вигляді такого собі могутнього "Земного
Меркурія". Він тримає в одній руці хоругву, а на щиті символічне
зображення Стебника. Адже Стебник, це кілька частин. А тут над буквою
латинською "S" три соляні зірки, які символізують самий Стебник, Колпець
та Солець. Під ногами у Воїна-Стебника прірва. А збоку напис, що "Тріщить
земля, а не його історія". Також ця карта символ того, щоб Стебник переступить через усі проблеми та
негаразди.
Валет Бубни: це соляне місто Калуш. Зверху на мечі
соловейко у рожевій панамці, який символізує Олега Псюка, лідера музичного гурту
«Kalush
Orchestra» (який
переміг на Євробаченні-2022).
«Q» (Дама)
Дама Черва: "Мадам Петронеля де Фаталь з
вулиці Панської" ("Madam Petronela de Fatal z ulicy Pańskiej").
Символічне зображення "Нафтової епохи" у вигляді фатальної жінки.
Нафта – кров Дрогобиччини, яка спокусила чимало людей. Комусь вона приносила
шалене багатство, а комусь – смерть! Нафта, нафтова епоха в образі жінки, яку
намагалися завоювати, але не всім вона була по зубам. Назвав її "Петронеля
де Фаталь", бо на вулиці Панській (нині вул. Шевченка) колись видавалася
газета "Petrol" про нафтові справи (французькою та польською мовами,
видавалася з 1919-1920-ті роки; видавець Л.Айзенштайн (L.Eisenstein). Одне з
перших місць, де була газета, це нинішня вул. Шевченка, 13 (дім Домберґера),
згодом редакція знаходилася на вул.Міцкевича, 27 (кін. нинішньої вул.Шевченка).
І на тій вулиці мешкали нафтові магнати, нафтові адвокати, їх жінки, діти та
коханки. А ким би вони були без пані Нафти? А яким би був Дрогобич без неї?
Сережки – символізують сіль Дрогобича. Листок каштану – саму вулицю Шевченка,
що є найдовшою каштановою алею міста (тут, кілька років тому росло 113
каштанових дерев).
Дама Хрести: Маруна – потойбічна богиня, матір мертвих і ненароджених. У «потойбічному циклі» вона одягнена в чорну сукню, носить білий поясок на талії, у волоссі заплетене гілля та плющ, над землею ходить невидимими ногами. Маруна породжена Вороном Матаром. Коли лютувала холера, то вона за життя втратила усю родину та поховала 8 дітей. Згодом своєму немовлятку (останній дитині) співала три дні колискову, доки і сама не затихла. В Дібровому лісі її знайшов Матар і повернув до життя. Якщо на цвинтарі чути колискову – знайте, це Маруна.
Дама Піки: присвячена карта Дрогобичу – Імперії
соли та нафти, це два великі стовпи в історії міста (сіль породила, нафта
розбудувала).
Дама Бубни: присвячена карта літературному твору
«Дрогобицький Звіздар» про середньовічного вченого Юрія Дрогобича-Котермака. Автор
твору Ніна Бічуя. Тому на карті зображено комету та символічно зірки.
«K» (Король)
Король Черва: «Король міста» (The King of the City) – це символічне зображення
мешканців та міської влади, на плечах яких стоїть Дрогобич, його злети та
падіння.
Король Хрести: карта присвячена одному зі славних
родів міста. Коссаки, це одні, мабуть, з найвідоміших сімей, які замешкували
Лішняньське передмістя Дрогобича. З Коссаків вийшли відомі місцеві українські
брати-патріоти та воїни: Іван Коссак (1876-1927), Григорій Коссак (1882-1939)
та Василь Коссак (1885-1937), і талановиті польські художники в кількох
поколіннях: Юліуш Коссак (1824-1899), його син Войцех Коссак (1856-1942), внук
Єжи Коссак (1886-1955).
Король Піки: карта Аґадар – Король потойбічної
темряви, вогню та часу.
Король Бубни: Дзудзоку – Король потойбічних
звірів. Кіт з маленькими ріжками, в якого хвіст може перетворитися на будь-що
та в будь-кого. Своїм хвостом, мов вудкою, він заманює та ловить жертву.
«A» (Туз)
Туз Черва: карта «Дрогобич – Земля місяця».
Присвячена книзі «Земля місяця. Друга оповідь про Велике Князівство Балаку»
(1972), автор Анджей Хцюк (1920-1978), який у своїй книзі описав світ свого
дитинства та юності, світ, який вирвала йому війна, але із окривавленого
спогадами серця дрогобицький світ не вирвеш.
Туз Хреста: карта «Дощовий ангел соляного
міста». Коли падають у місті дощі, то вода проникає у землю та розчиняє у ній
поклади галіту, утворюються соляні потоки, соляну ропу, з якої пізніше
виварюють найкращу Дрогобицьку сіль.
Туз Піка: карта «Змієборець» присвячена
воїнам з Дрогобича, які виборюють Незалежність Україні у війні з росією. На
карті символічно зображено воїна на коні-песиголовці, який списом протикає Z-змія. На хоругві під тризубом
зображено 9 соляних зірок, що символізують герб Дрогобича.
Туз Бубна: карта «Суморайко». Це охоронець
воріт Дрогобицького Потойбіччя, бог пасток та ключів.
«Joker» (Джокер)
Joker (чорний): присвячений нафтовій історії міста.
З XIX ст. до Дрогобича та його околиць, через
нафтову лихоманку, приїжджали люди, щоб попробувати фортуну. Були люди, які
майже за ніч ставали мільйонерами, людьми повітря (Люфтманами/Luftmann), а дехто за ніч міг усе втратити.
Тому на карті зображений Люфтман, який пірнув у нафту і його успіх крихкий,
тому він рукою стоїть на повітряній кульці, яка собою уособлює непевність; меч
в руці, це те, що у нас були «нафтові війни», а птах – успіх.
Joker (чорний): «Ловець Зірок». Це карта про життя
та мрії, які в нас відібрала війна, але це карта надії (зірки), що нас не зможе
поневолити страх.
ПРО ДРОГОБИЦЬКЕ
ПОТОЙБІЧЧЯ
«Дрогобицьке Потойбіччя», це ще неопублікований цикл
оповідань та їх уривки (2015-2023) про «кишеньковий світ», в якому живуть
мешканці Дрогобича різних часів та епох, що врятувалися від війни. Це світ, де
є свої боги та традиції, світ, де живуть матеріалізовані душі померлих. Усіх їх
сюди переселив Безсмертний Птах схожий на ворона, який лише створив маленький тимчасовий
прихисток для живих та мертвих душ дрогобичан. І ця «комірка» розрослася до
окремого світу: зі своїми вулицями, школами, урядом, релігією та валютою –
сільварською кроною.
Історія створення Потойбіччя починається із розстрілу людей
при стіні, де серед них була жінка, яка благала усіх богів світу врятувати її
сина і в цей момент над ними пролітав Птах, до якого звернула свої очі та
останні слова: «Якщо мене не чує мій Бог, то хоча б ти, пташку, віднеси нас до
місця, де нас не знайде війна!». Тоді Птах зупинив час і своїм крилом розрізав
простір і люди, спочатку без вороття, «сховалися за світ», де був невеликий
острів у безмежній темряві на перевернутому дереві. Над ним мерехтіла лише маленька
зірка, з якої стікали крапельки соляної води, котрі зцілювали усе та повертали мертве
до життя.
«Колись було перше Дрогобицьке потойбіччя, але воно проіснувало не надто довго і стало невдовзі розпадатися, адже його основа, з третового дерева, була вже дуже слабкою. Думалось, що це буде кінець усім та всьому. Або залишитися і загинути, або шукати нове місце у непроглядній Безодні Темряві. Тому Творець Потойбіччя – Бог-Матар (давнє Матхар або Мотухорей), який схожий на Ворона, відсік своє ліве крило, яке стало основою для нового потойбічного світу. З того часу Матар ще називається Велике Крило, або бог, на крилі якого стоїть увесь світ. Своїм Правим крилом Бог тримає купол Потойбіччя, та немов щит, охороняє його від небачених Звірів, що можуть жити у Безодні. Коли відбулося Велике переселення (тоді чимало загинуло), то старе потойбіччя розпалося на шматки, котрі блукають Безоднею досі. Чим далі вони один від одного – тим слабкішими вони стають і розпорошуються. Лише один уламок старого потойбіччя вдалося врятувати – і це Сонячний храм Місяця, в якому є гробниця першого потойбічного бога Солі – Сільвара (ним була перша людина Потойбіччя, яка повернулася до життя), але бога в ній уже нема. Чи загинув він тоді?» (уривок із «Хроніки Дрогобицького Потойбіччя. Докотарські війни. Боги. Люди та Перше пекло»).
Однією з цікавих речей потойбіччя, це Хмарівня (що виникла з
образу солеварні), яка виготовляє під землею хмари і через великі комини їх
випускає в потойбічне небо. Одна із сюжетних ліній потойбіччя, це викрадення
рецепту дощових хмар.
Олег Стецюк (Oleh Zeitung)
на фото зверху коробка-зразок
Немає коментарів: