ТОП-5 популярних книг про Дрогобич [2014]

 

Дрогобич - легендарне місто з присмаком солі, яке має свою довгу та цікаву історію, де є чимало досі невідомих сторінок. Це Місто великих та малих. Місто кількох культур та традицій. Місто солі та нафи. Місто... В якому траплялося безліч цікавих речей, в якому бували і народжувалися безліч відомих людей. 

Про це все писали і пишуть. Саме тому ми вирішили визначили Топ-5 популярних книг про Дрогобич, які варті уваги і без який важко тепер уявити книжкову полицю з надписом "Дрогобич". Ми, якщо хтось помітив, на DZ робимо підбірку до рубрики "Книги (Літературна полиця: книги та інша література про Дрогобич)". За версією DZ, серед усіх тих книг, було відібрано лиш кілька, які разом дають свою узагальнюючу, майже, повноцінну картину Дрогобича. Звісно, це можна вважати авторським суб'єктивізмом, який не претендує на загальне визнання і є лиш спробою. Та чи доречною? 

Більшість тепер виставля напоказ свої праці, святотче,

Дбаючи щонайпильніш про честолюбство та зиск.

Я ж мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням:

Хай буде користь від них роду людському в житті

Ні, не даремні вони й не для реготу писані мною;

Виплід Мінерви цей труд, родом з надхмарних країв.

Юрій Дрогобич, 1483 

До списку потрапили книги українською мовою. Скажімо, якщо брати англійською, то лідером будуть: книга Герика Гринберга "Дрогобич, Дрогобич" та книги Бруно Шульца. Вони є наявні, майже, у всіх електронних європейських бібліотеках/архівах і там посідають перші рядки. Беззаперечним лідером, який позавсякими рейтингами, це твори Івана Франка, де місту Дрогобичу відведене своє почесне місце. Чого тільки вартує почитати "Борислав сміється" чи "Перехресні стежки" з яких пізнаємо Дрогобич. 

Бруно Шульц, "Цинамонові крамниці та всі інші оповідання"

Це перший повний переклад творів Бруно Шульца на українську мову, якого вже вспіли перекласти на понад 40 мов світу. Здійснив даний переклад один із найзнаковіших сучасних українських письменників Юрій Андрухович, який неоднаразово відвідував Дрогобич. Це десь додало своєї ще більшої популярності, як і добре відоме в Україні видавництво, в якому була видрукована ця книга. Шульца важко перекладати, але, треба визнати, Андрухович справився з перекладом і подарував широкому колу читачів можливість "смачно" прочитати і уявити "той" міфічний Дрогобич, який так по-цікавому "розквітає" та "мешкає" в оповіданнях Бруно в чисельних метафорах та в словесних картинах. Розпочинав Андруховч свій переклад з вересня 2011 року. Книгу оформила картина ("Надвечір'я Бруно Шульца") відомого львівського художника Юрка Коха. Митець розповів, що коли вперше намалював цю картину, використовуючи один з автопортретів Шульца, то видавець Іван Малкович попросив художника перемалювати портрет Шульца. «Бо він вийшов дуже подібним на Путіна», – пояснив тоді Малкович. Книга отримала чисельну кількість відгуків від читачів та критиків і стала найкуповнішим виданням дрогобицького автора в Україні. 

Книга видана у видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", у 2013 році. Є присутня в міських книгарнях, бібліотеках, книжкових форумах, на "е-читалках"; у пошуковику Google видає 3.500 результатів за запитом "цинамонові крамнці". 

"Дрогобиччина - земля Івана Франка"

Після війни українці діаспори – вихідці з Дрогобиччини – сформували поняття «Дрогобиччина – земля Івана Франка». Однойменна книга "Дрогобиччина - земля Івана Франка", є чудовим діаспорним виданням у 4 томах (Т.1. 1973; Т.2. 1978; Т.3. 1986; Т.4. 1997), яке нагадує "довідник-енциклопедію". Адже багате на свої історичні, біографічні, географічні, мемуарні матеріали, є вміщено інформацію про відомих мешканців, про товариства про суспільне життя тощо, які мають свою дотичність до багатьох сфер у дослідженні Дрогобича та Дрогобицького краю. Тут же є цілий великий пласт Дрогобича про який нам розповідають його колишні мешканці. Про Дрогобич, який "мандрує" з ними в їх серцях світом. На жаль, у наших дрогобицьких бібліотеках доступні читачам лише 1 і 4 том. Як мовлять деякі: 2 і 3 томи "Дрогобиччини...", це рідкість, яку на ціле місто мають у своїй наявності лише 5-6 людей. У пошуковику Google 13.000 результатів, є присутня в Google книги, є на "е-читалках" (Т.1.) 

Роман Пастух, "Вулицями старого Дрогобича"

Якщо Ви зайдете в дрогобицьку шкільну чи іншу бібліотеку і запитаєте Вам щось дати про місто Дрогобич, то ця книга буде саме тією, яку Вам дадуть. "Вулицями старого Дрогобича", це у своєму вимірі "культова книга", книга з якою я, як і багато інших "познайомився" ще в шкільному віці. Автор Роман Пастух  – відомий краєзнавець. Книга розповідає нам про старі вулиці, деякі з яких втратили свої назви та свою колишню, притаманну лиш їм миловидність; про старі будинки, які замешкують нові люди, або які вже безворотньо знищені ними чи є у стані свого знищення; про міські пам'ятки, про славетних і маловідомих людей, про культурне та торгівельне життя міста, про традиції, звичаї, побут. У книзі Дрогобич нам характерно постає від кінця ХІХ ст. і до 1939. Далі роблять згадки про "метаморфози", які "дбайливо" відбулися в радянський час. Книга видана у Львові, у видавництві "Каменяр", 1991 року. Тираж - 15 тис. 

Анджей Хцюк, "Атлантида" та "Місяцева земля"

Це "біографічний роман", мемуарні оповіді-есеї, які складають відому "дрогобицьку дилогію", польського письменника та журналіста Анжея Хцюка (1920-1978) залишають кожного читача під якимсь своїм враженням. Тут зображено буденність галицького міста, про яке автор пише з теплим гумором, щемливим сумом, де є барвисті історії, які Хцюка повертали до його світу "того" дитинства - Дрогобича. В книгах чудово прописані стосунки, розказано про дрогобицьке дитинство (яким воно було і які були розбишатства), побут, який існував в міжвоєнний час. 

Ностальгічна дилогія зі спогадами про міжвоєнну Галичину дозволяє побачити те ширококультурне місто, яке зникло, як Атлантида, під дією катаклізму. Ним виявилася ІІ світова війна. Сам автор пише: «люди потребують таких книжок із сумним усміхом, аби на їх сторінках, як у дзеркалі, впізнати себе, щоб побачити свої тамтешні Дрогобичі, може, трішки прикрашені тугою, але й із цілковитою щирістю збережені в серці. Цей людський погляд на все є в житті найпотрібніший, особливо коли треба впорядкувати якісь справи, рахунки із землею, повною сліз і крові, любові та кривди».

У 2011 році київське видавництво "Критика" видало український переклад Хцюка, який чудово здійснила львівська перекладачка Наталка Римська. Чим символічно повернула Анджея Хцюка в його рідне місто. Окрема дяка перекладачеві і за словник в кінці книг, які "розшифровують" слова "місцевої мови". 

З хцюківських сторінок досі проглядається "той" Дрогобич, який "мандрує" цим світом долею не одного мігранта: українського, польського чи єврейського походження.  

"Нариси з історії Дрогобича"

Який він, Дрогобич - від далекого вчора до нашого часу? Ця книга намагається про це вам розповісти. "Нариси" (2009), це синтетичний виклад історії, науково-популярне видання про Дрогобич від давнього часу до початку ХХІ ст. На своїх 320 сторінках книга вміщує багатовіковий шлях міста. Як довідуємося ще й з анотації, то автори прагнули висвітлити минуле Дрогобича на підставі історичних джерел, сміливих гіпотез, без будь-якого суспільного чи ідеологічного тиску. Книга структурована за основними критеріями періодизації історії України з урахуванням специфіки Галичини та Прикарпаття. Про це видання знаний український історик Андрій Фелонюк пише, що це "авторський варіянт реконструкції історії міста" і дає свій фаховий висновок: "Безперечно, книжка, яка написана на підставі широкого кола відомих на сьогодні джерел, а також літератури, зацікавить не лише дрогобичан чи любителів міської історії, а й фахівців. Вона є вагомим внеском у дослідження історії Дрогобича"...

Ось таким є наш "Топ-5". А на твою думку, які книги про Дрогобич вартує знати і читати? 

Олег Стецюк

Джерело: Drohobyczer Zeitung

2014 рік