Помер "останній" хіпі Дрогобича [2016]
Про сумну новину довідався від друзів покійного.
Пан Роман, мешканець вул.Лесі Українки, був одним з цікавих (колоритних) й непересічних людей Дрогобича. У свій час був учасником "революції на граніті" в Києві 1990 року, працював в дрогобицькому музеї (фотографом), на ТРК "АЛСЕТ", багато філософствував, мав критичний погляд на чимало речей та людей, вмів говорити правду в очі.
Ось, як про пана Романа відкликаються його друзі, колеги та прості дрогобичани:
Студентське Братство, Львів
"Друзі! Маємо для вас сумну звістку. Днями не стало братчика з першого покоління СБ "Каменяр", дрогобиччанина і хіпі Романа Кліша. Протягом 2012-2015 років неодноразово бував на наших акціях у Львові та Дрогобичі, допомагав нашим братчикам під час їх проведення. Спи спокійно, братчику."
, філолог, дрогобицька письменниця, українсько-польська акторка (Дрогобич-Вроцлав)
"Ромцю, вибач, що не вдалося зайти попрощатись в останні дні". Це було моє останнє повідомлення до Романа, а сьогодні мені повідомили, що Романа вже немає. Перший, єдиний і останній хіппі міста Дрогобича покинув нас. Я пригадую, як ми разом дивились фільм "Стиляги" і там є пісня, кожне слово якої власне про цей день. Пісня про розлуку, але світла і радісна. Ромчик - чиста і добра людина, я знаю, він не хоче, щоб за ним побивались. Йому добре там, де він зараз. І я тепер розумію, чому не вийшло з ним попрощатись, в будь-якому разі ми розлучаємось не назавжди, тож навіщо прощатися? Тому, як у тій пісні зі "Стиляг": До побачення, милий друже.
"Я пам'ятаю, ми з Романом вирішили подуркувати, я одягла весільну сукню, він - чорний плащ і пішли гуляти березневим Дрогобичем. Фотографувались біля одного будинку. І чуємо, недалеко від нас жінка говорить по телефону: "Та я не можу в будинок зайти, тут молодята фотографуються. Але то вівторок і піст!". Ми ще довго з Ромком сміялися з того, що нас молодятами охрестили. Ромцю, наступні кілька десятиліть без тебе будуть дуже нудними."
"І тут мене прорвало над раном. Скільки той Ромчик для мене значив за чотири роки дружби. Вже ні пробачення не попросити, за те, що не попрощалась в січні, ані написати йому, ані подзвонити. І це була така неймовірна дружба, хоч нас розділяло майже тридцять років різниці. З його боку це було таке чисте, щире, майже батьківське відношення. Можна було годинами мріяти, сміятись, ділитись думками і просто мовчати. Такої дружби у мене вже не буде. І такої людини вже не буде."
"Наш Ромчик був красенем. Мій знайомий викладач розповідав колись Ромкові (я була свідком розмови), що півфілфаку за ним вмирало свого часу. А дружина викладача досі пам'ятає Ромка, як красивого чоловіка в чорному довгому пальто і в береті."
"Друзі, є ідея! Видати книгу на підставі спогадів рідних і друзів про неординарного дрогобичанина Романа Кліша. Ця постать не повинна відійти у забуття, наш друг заслуговує на те, щоб про нього пам,ятали. При вашій допомозі і підтримці я цим займусь. Ще одна справа. Той, хто живе близько біля Романа чи має змогу навідатись до його помешкання чи до його рідних! Ігор Іванович, Андрій Петринич чи будь-хто інший! Попросіть його рідних і дружину поки що залишити Ромковий дім у такому стані, як за його життя, щоб на сорок днів ми, його друзі, могли востаннє навідатись до нього в гості і пом,янути його! У Романа залишилось безліч речей, котрі не мають особливої матеріальної цінності, але мають цінність духовну. Це його фотоальбоми, книги, журнали, одяг і різні речі, котрі можуть бути розглянуті його рідними як "барахло". Дуже просимо рідних нічого не викидати, усе непотрібне рідним, ми, його друзі, заберемо після сорока днів і збережемо!"
"Ромко звертався "братчику" до людей, яких цінував. Він потискав співрозмовникові руку, якщо сказане йому особливо сподобалось. У нього на стіні висять джинси, на холодильнику висить дракончик, на стіні написано "І тут Остапа понесло, у цьому домі розмови про Остапа заборонені". Якщо якась панна нарядилася, Ромко казав "вся такая-растакая. Мадам Брошкіна". Коли розповідав про якусь людину, котру любив, казав "він - то є кавальчик мого життя". Коли Ромко відчиняв вхідні двері, дзвеніли металеві дзвіночки. Коли хтось до нього не міг достукатись чи додзвонитись, Ромко казав: "Я спав і дупи не чув". Одна кімната, для гостей у нього була "холодильником", бо у ній завжди прохолодно, в іншій кімнаті він сам спав. Ромко любив давати презенти, одному книжок надає, другому одяг, навесні-влітку зривав квіти біля хати, а коли я приходила, казав: "То тобі". Часто на кухні сушились смішні, кольорові трусики дитячих розмірів, Ромко був настільки худий, що носив тільки такі. На всяке взуття казав "сандалики". На свій округлий настінний годинник - "куранти". Я зараз це все пишу, щоб не забути жодної дрібниці чи подробиці."
"- Альо! Ти дзвонила?
- Привіт, Ромцю, я до тебе заходила, але ти не відчиняв!
- Я прийшов з магазину і тут же ж кинувся спати. Спав і дупи не чув. Коли будеш?
- Ввечері
- А вечір у тебе в котрій?
- Години за дві.
- Ну тоді я двері не зачиняю. Давай па. (Типова телефонна розмова з Ромком)"
"Ще одна мотузка, котра з'єднувала мене з Дрогобичем, обірвалась. Тепер туди повертатись буде ще важче."
"Отримала вчора [19 лютого 2016] знак Ромкової присутності! У січні Роман мені позичив навушники, я забула йому віддати й забрала їх до Вроцлава. І ось останнім часом я їх ніде не могла знайти. Вчора ми зустрілись з Крісом і вирішили зайти в якийсь локаль. Ідемо вулицею і чуємо з певного закладу музику. Зупиняємось і бачимо, що то Qube, бар, в котрому 2 лютого ми були на поминках Кузьми Скрябіна. Вирішили зайти, тим більше, що бар був пустий, тільки музиканти, власник і кельнери. Заходжу і махаю власнику, питаю чи пригадує нас. Пригадує.І простягає мені Ромкові навушники! Каже, що вони під столиком були знайдені. Знаєте, я була вражена і розчулена. Там було 2 лютого море народу і минуло вже більше ніж два тижні! Тим більше ми опинились там зовсім випадково, я б могла місяцями туди не заходити. А Ромкова річ сама повернулась до мене, думаю, що тут не обійшлось без допомоги власника навушників. Кріс теж підтвердив, що занадто дивно і символічно для звичайного збігу обставин. Отак я дістала від Романа останній подарунок."
Андрій Юркевич, режисер театру "Альтер" (Дрогобич-Трускавець)
"Ромко, Ти вже певно добрався. Бувай там здоровий на хмаринках"
Андрій Петринич
"Слово - не горить, якщо чогось не буде на папері.. ми залюбки відтворимо це з пам'яті. Ромко багато говорив розповідав, переповідав. Його було цікаво слухати. Він можна сказати був свого роду заслуженим старожилом (аджедалеко не був байдужим) Дрогобича, хоча в розповідях виходив і за межі Дрогобицьких земель. Так що пригадати є що.."
"Реально, все що читаю це Космос!!! Пишу Ромко і з'являється його портрет і на тел. і передомною. Ромко, ми любимо тебе, і будемо згадувати тебе завжди, при будь яких обставинах!!!"
Андрій Дудок, Дрогобич
"Я знав Ромка ще зi школи, вчились у 1 на Гагарiна. Це був цiкавий й специфiчний Колега, мав своi смаки й уподобання.....пару днiв тому бачив його в центрi.....ШКОДА, ДУЖЕ ШКОДА, АЛЕ ЦЕ є Життя....."
"Пам'ятаю його, такого дядьку в окулярах, ще малою, Роман завжди гуляв зі своєю дружиною. Хто ж то знав, що в майбутньому таке мале буде сидіти в нього на кухні, курити і говорити про все-все на світі?"
"...Ромко завжди називав своє прізвище як Кліщ-Сковронський!Такої неординарної та цікавої людини я вже ,напевно не зустріну ніколи....на жаль....При сересері його вулиця носила назву Горького -він називав її Кой-кого)))....пригадую як грали його улюблених Квінів на челі...тобто віоленчелі)))...як засновували у 82-му клюб любителів пива у Львові,як перший раз він прийшов у Святий Сад і познайомився з Президентом Республіки Лемком......щиро прикро що покинув він нас так рано!.......Прикро що так пізно я взнав про його відхід у Вічність і не встиг приїхати попрощатись з Братом по духу!...."
"Царство небесне тобі Ромку... Ми теж його називали Леннон ще у 1983 у Львові...гітара ...yesterday..."
"Сьогодні мені стало відомо що в інший світ відійшов дрогобичанин, хіпі та братчик Студентського Братства "Каменяр" Ромко Кліш. Я достеменно не знаю коли це сталось (принаймні 13 лютого вранці він ше заходив від свого імені вконтакті), я про це дізнався сьогодні опівдні. Завтра о 11:00 можна попрощатися з Ромком. Церква (біля лікарні) по вул. Шептицького. фото яке Ромко просив мене зробити коли ми були у квітні 2012 року в Святому Саду. Спочивай в мирі. Зовидимось там."
Ігор Іванович, ведучий на радіостанції "Твоє Радіо"
"Смерть завжди ходить близько. Незалежно від того де ти. Останнім часом вона мітить дуже кучно ... так якось. Ви могли Романа знати або не знати. Особисто для мене він був сусідом. Сусідні двері ... біганина ... то значить до Ромка!) Таким він був ... вільним ... це багатьох злило. Але з тим всім він був доброю людиною. Деколи дитячим ... напевно кожен мав або має свого Ромка. Він без сумніву був недооціненим.Він багато знав, він один певно слухав добру і правильну музику! Ми можемо захоплюватись хіпанами на картинках чи в кіно ... захоплюватись їхнім життям ... а от коли він живе поряд ... то ми якось ... не помічаємо це все. Спи спокійно ... останній з хіппанів."
Олег Дьорка (брат Ігоря Івановича)
"Роман був безпосереднім та оригінальним. В нього було своє уявлення про щастя і про те, як повинно бути. Він був дуже особливою людиною і доля його не була солодкою. А між іншим, прадід Романа - мученик за віру Микола Конрад, святий Католицької Церкви і вчора, у його мами, Христини Львівни Сковоронської (вона була відомим у Дрогобичі музикантом та навчала дітей у музичному училищі гри на фортепіано), було б день народження. Спочивай у Мирі Романе, останній хіпан Дрогобича."
Александр Кошелев
"Шкода, в Дрогобичі стало на одну цікаву людину меньше. Не знав його, але пару разів бачив і трошка дивувався, звідки у нас хіппі. "Мабуть заїзжий" думав я.... та помилявся..."
"Вчора [23 лютого 2016] я і баняк СБ ЛП Роман Мельник побували на могилі. Міське кладовище Дрогобича (те, що біля Старого Села). Хрест його могили та мамина (праворуч). Помер якраз на мамин День народження. На могилі вінки від сусідів, дружини та родини Aндрієвських. Знайти могилу неважко - йти головною дорогою нової частини кладовища бл 50 м, і одразу біля неї пам'ятник з арфою - то його мама."
Цитати пана Романа Кліша:
"Світ здається нам сірим тільки тому, що ми дивимось на нього крізь сірі запорошені окуляри. Зніміть окуляри і все навколо наповниться барвами!
"Сховалось в спокій сонце.
Ліхтарики засвічені
На вулицях старих.
І сумна постать того
Що викладав ту оповідь... -- сидить.
Навколо полотно
Замазане якимось його дивним світом
(Не таким, як за вікном).
Хай він живе у тому світі.
І, може, ще малі ті діти
Що розумітимуть його...
"НЕРОБУ" з бородою."
(пан Роман про себе)
"Двомовність - це потужний спосіб змосковщення України"
DZ висловлює співчуття близьким та друзям.
![Помер "останній" хіпі Дрогобича [2016]](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiOV3uFwz3Ouz7nO0rxD2Qo3qY30gz3mcafkoz90KYIXQwdVAXTQgg-ifYfLNC91nUcps2iXLydLSGrHMqMItcnDtnXalOSeK61oCnoc66RWY404BNar7OJVuPNA3o9jL75nVippYJiDhLP/s72-c/12744649_1214098918603450_5183812630981650359_n-min.jpg)
Немає коментарів: