Дрогобич. Мацьопка історія вулиці Коновальця

 

Найважче писати про ті місця в яких ти жив, або живеш, адже через буденність ти багато чого вже не помічаєш і все для тебе є надто звичним. Отож, вулиця Євгена Коновальця! Що ми про неї знаємо? А дуже коротко знаємо таке…

 

Окрасою мікрорайону є два дерев’яні храми в гуцульському та бойківському стилях: церква Дрогобицьких священномучеників Северіяна, Якима та Віталія (УГКЦ) та Покрови Пресвятої Богородиці (ПЦУ). Про ці храми колись напишу окремо.

 

Дана вулиця, це одна з наймолодших вулиць у Дрогобичі, яку окреслюють: на півдні – вул. Гончара та вул. Володимира Великого, на схід – стіна із гаражів, на північ – поля вбік Гирівки та Рихтич, на захід через поле – мікрорайон Нова Волоща та парк Новонароджених.

 

Багато, хто знає, що це вулиця, до якої «ходить маршрутка №1» (колись маршрут під №10, а до того під №14). Таким собі серцем вулиці є школа №10 (тепер Гімназія №10 ім. Євгена Коновальця), яка розмістилася у колишньому дитсадку. (Пам'ятаю, як навколо школи були щонайменше 4 з білої цегли павільйони, які розібрали пізніше та гірки-ракети). У мікрорайоні налічуємо майже 30 будинків і більшість з них «дробові». Тут є так званий «м’ясний бар» та один з трьох перших цілодобових магазинів у місті (мінімаркет). А хтось ще пам’ятає «Полонину» неподалік, яка вже давно не «полонина» і поля одразу біля вже також нема? А коли йдуть зливи, то ця вулиця стає таким собі островом!  

 

Мікрорайон побудували на заболоченій місцевості. Я ще пам’ятаю ті старі болотисті озера, в яких рибалки намагалися щось та й вполювати, а дітлахи взимку мали за школою одразу ковзанку. Пам’ятаю, як бісило те голосисте кумкання жаб і про себе не раз говорив: «Коли ж ви замокнете?!». І місто розросталося все далі й ті озера-болота забудовували, й вони – замовкли. Деколи згадую собі те і, знаєте, якась дивна ностальгія, коли в тебе за вікном стелилося поле і ти навіть бачив ще вежі колишнього рихтицького костелу з перших поверхів.

 

Частина міста, де розташований мікрорайон Коновальця, колись відносилася до «Задубича»*, яке було частиною дрогобицького передмістя Задвірне. Вже на карті останньої чверті XVIII ст. ми бачимо, що тут проходила якась вузька дорога вбік Рихтич, яка локалізується майже в тому місці (або неподалік), що й вулиця, яка йде від вул. В.Великого попри «Світанок». Згадана дорога йшла від моста на вул. Млинарській.

 

Сама територія нинішньої вулиці була колись власністю «передміщан-цибульників». Так, станом на 1853 рік землі нинішнього Коновальця належали різним господарям: чимало ділянок мала тут родина Флюнтів (Микола, Федь, Ігнат, Тимко, Стась, Даниїл), Михайло Мак, Дмитро Лободич, Іван Нємилович, Онофер Олексин, Іван Губицький, Андрусь Модрицький, Миколай Колинецький, Михайло Коцюба, Дмитро Коссак, тощо. Це були довгі смуги ділянок за будинками, в яких власники жили аж при вул. Стрийській.  

 

На план-схемі у «Довіднику…» (1992) подавалися умовні номери районів міста й вул. Є.Коновальця, це 13-й район. Нинішня назва вулиці існує вже станом на лютий 1992 рік, до того, це була вул. Миру.

 

Мікрорайон Коновальця має ще свої неофіційні назви. Можливо, Вам доводилося їх чути? Напишіть про це! А ще які історії та цікаві факти пов’язані з цією вулицею знаєте Ви?

 

* Задубиче, зокрема на картах 2-ї половини XIX ст. (див. mapire.eu) позначене як «Задубєча» (Zadubiecza) та обіймало терену від нинішнього Коновальця й майже до самого моста через Тисменицю. А це чимала частина східного Дрогобича.  На карті 1855 року зустрічаємо ще іншу цікавість: «Zadubicz», який позначає нинішній район Дрогобицького аеродрому та напис «Zadubieczny», який позначає потік, який протікає і через Коновальця. Цікавим є те, що на південний схід від німецької колонії Корост тік потік під назвою «Дубиця» (p.Dubica, таку назву фіксує карта Дрогобича за 1921 рік), що нині має назву «Баньківка». Він протікав біля лісу Діброва колпецька (Dąbrowa kołpiecka). На австрійській карті 1855 року (Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien) потік «Дубиця» позначений як «Надуб’є» (Nadubie), який вже на американській карті 1959 року поданий під назвою «Dubitsa» (Дубиця). Однак, в словнику географічному в артикулі про село Колпець потоки Дубиця та Надуб’є перечислюються як окремі потоки. Відповідно згаданої карти 1855, то потік Надуб’є бере початки з трьох великих потоків: Соколів (зараз «безіменний потік», частина цього потоку окреслює на певному відрізку південний кордон міста, але до міста не належить), Струха та Дубця. Фактично, можна сказати, що Задубиче, це територія, яку окреслювали за дубовим лісом, біля якого був потік Дубиця, а за ним Задубичний.

 

Джерела: 

Вулиці Дрогобича. Довідник сучасних назв вулиць, провулків і площ міста Дрогобича та їх розташування за станом на 18.02.92 р. [Додаток до газети "Вісті з Ратуші" від 04.06.92 р. №14] - Дрогобич, 1992.; Ухвала Дрогобицької міської ради народних депутатів Львівської області від 18 лютого 1992 року "Про зміну найменувань вулиць і провулків"; "Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien mit dem Grossherzogthume Krakau und den Herzogthümern Auschwitz, Zator und Bukowina in 60 Blättern, C.R. von Kummersberg", 1855.

 *мацьопка - маленька 

Олег Стецюк